Ви увійшли як Гість | Група "Гості"

Збирай більше - живи краще

Меню сайту
Категорії розділу
Друзі сайту
...
)
 

Каталог статей

Головна » Статті » Збір ягід » Подорож до Швеції

Подорож до Швеції на збір ягід

Якщо Ви вирішили здійснити таку мандрівку, то найперше потрібно мати дійсну візу для мандрівки.
Раніше для  цього підходили шенген-візи і національні шведські, але приблизно півтора роки тому законодавство ЄС змінилося, і тепер можна мандрувати навіть з крайовими візами інших країн ЄС, але, звичайно, в будь-якому випадку не слід порушувати міграційне законодавство – наприклад, прострочення терміну\коридору перебування навіть на одну годину (слід враховувати можливі черги на кордоні під час повернення, а дата є дата).
Далі – потрібні гроші для мандрівки, гривні для витрат у межах України, і валюти для обміну на гроші країни перебування, а також потрібно мати кредитку з валютою – на всяк випадок, вона може виявитися конче потрібною.
Далі – транспорт. Оскільки я завше їду своїм авто, то і розповідь з такого кута зору.
Автомобіль повинен бути добре підготовленим – перевірені і при потребі відремонтовані ходова, система запалювання, тормозна система тощо. Тля подорожі потрібна «зелена карта» - спеціальна страхівка автомобіля, та й особова теж би здалася.
Далі – те, що береш у дорогу – одяг, хороше взуття, засоби гігієни, дещо з харчів, щось на подарунки, карти доріг…
І вйо!..
Коли ідеш до Швеції автомобілем, то доведеться плисти через море на поромі – Рига – Стокгольм, Гданськ – Нінесхамен, Гдиня – Карлскруна. Є ще порт в Клайпеді, але ним не користувався, тож і не згадую.
Найдешевше з Гданська, але туди важкувато заїхати удень, з Риги теж недорого, найдорожче (але найцікавіше!) з Гдині.

 
 
Якщо Ви їдете через Білорусь, то майте на увазі, що «туди» їхати легко, а «назад» - важче, особливо, якщо Ви везете якийсь багаж. Хоча, як заплатити мито..
Кордон – то така штука, що викликає особливі емоції під час від’їзду, і ще більші під час приїзду (останнє в поєднанні з станом доріг з нашого боку – пасує). «Особливі емоції» викликає саме наша половина пункту пропуску – це важко описувати, краще відчути.
Слід постійно пам’ятати, що не слід порушувати правил дорожнього руху – а то досить одного штрафу.. Крім того – обмеження швидкості руху у ЄС в населеному пункті інше – 50 км/год, також обов’язковим є увімкнене ближнє світло фар.
Дороги у ЄС (окрім прибалтійських країн) чудові, Ви такого у нас не побачите.
У Польщі місця великої кількості ДТП позначаються спеціальними знаками «Чорний пункт», з вказаними цифрами поранених і загиблих.
Також у більшості населених пунктів стоять стаціонарні фіксатори перевищення швидкості – перед ними завжди встановлений відповідний знак, це тому що призначення цих фіксаторів – не здобуття штрафів, а безпека руху. Фотоапарату байдуже – яку посаду чи блат має водій.
Поліцію за всі 800 км у Польщі можна побачити максимум разів п’ять.
Через Варшаву краще не їхати (хіба уночі) – чотирирядний рух. Обминути  північніше – трохи довше, але спокійніше. Якщо перебування у Швеції буде тривалим, то є сенс скупитися у супермаркеті.
При під’їзді до порту з’являється знак «пором», і покажчик – на Карлскруну чи Стокгольм – сюди. Хоч ці міста ще по той бік моря..
Білети купуються в самому порту, причому рейс із Риги – єдиний, де місце в каюті входить у вартість білету. В інших портах за це потрібно платити окремо (або не замовляти ліжка, чи замовити пізніше в рецепції на кораблі).
Вельми цікавий процес вантаження автівок – як легкових, так і ТІРів -  і як корабель витримує такий вантаж?  :biggrin: 
А відплиття – пором проходить повз ряди доків, можна побачити те, чим займається порт, потім – ряди хвилерізів і – море з багатьма кораблями недалеко від берега. Перші години по відплитті переважно йдуть на те, щоб обійти всі доступні палуби (доступ до автомобілів закрито), відчиняються магазини на кораблі, ресторани (якщо є зайві гроші заплатити втридорого), на ризькому поромі навіть концерти дають – це все цікаво!
Потім життя на поромі трохи завмирає – подорожуючі відсипаються.
Перед прибуттям життя знову вирує – ще б – починаються траплятися острова з того боку.  На деяких є хатинки, і навіть невеликі замки – от тирчить з води плоска каменюка, а майже всю її площу займає невисока фортеця..
Зараз з того боку паспортного контролю немає, іноді митники можуть заглянути в багажник, але то таке – шведи привітні і дружні. Тож, з’їхавши з порому – гайда куди-там-тобі-треба.
Рівень (довгота) Стокгольма – найбільш економний маршрут, але найбільш нецікавий з погляду вражень. З’їхавши у Карлскруні – потрапляєш ніби у казку. Перше, що кидається в очі – прапор з кольорами, як у нас. Кожен будинок у Швеції – під прапором – як і звичайним, так і вимпелом – довгим вузьким трикутним. За наявності навіть маленького вітерцю вимпел пречудово майорить. І доволі часто цей в
  импел не з жовтим хрестом, а такий як наш! :flag:  Якщо у будинку живуть громадяниі Норвегії, Данії чи Фінляндії, то вони вивішують біля входу прапор своєї країни, а якщо сім’я змішана, то два.

Прапор – це те, що супроводжує шведа протягом всього життя. Як швед їде кудись з дому, то він закриває вікна і знімає прапор. Немає такого, щоб у хаті жив швед, і не було прапора. Це дуже хороша традиція.
Далі – одразу за воротами порту – впадають в очі пробиті через невеликі скелі дороги, яскрава зелень рослинності і дорожні знаки. Останні мають дещо інший вигляд – червоний колір рамки товстіший, ніж у тих знаках, які Ви бачили до цих пір, і замість білого використовується жовтий колір. А звичний знак «Корови переходять дорогу» тут змінює лось або олень. 
Лось також є особливим елементом шведського життя.
Дороги в Швеції вузькі, обочини фактично немає, так що – пильнуйте! 
От їдеш по автобамі Е 22 в напрямку Стокгольму – а навколо – природа, час-від-часу чарівні хатинки червоного або жовтого кольору промайнуть, в загороджених пасовиськах – корови, коні, вівці, козулі, навіть північні олені чи довгошерсті бики. 
На цій трасі Ви познайомитеся з оптичним ефектом: здається, ніби всю дорогу Ви їдете униз та униз… Насправді по-рівному, але так заломлюється світло. А хмарки – на клавіатурі не описати..
http://www.satellitkarta.se/eu/sv.html
Автобам має обмеження до 110 км/год, однорядний, але часто трапляються кілька кілометрові кишеньки з двома полосами руху у напрямку. Перевищувати швидкість можна, але не надто захоплюватися – одного разу я пік більшість шляху понад 140 км/год, і приїхав додому з на чверть стертою піввісю автівки – підшипник не витримав температури і розсипався.
Застереження!!! Завжди їхати лише по своїй смузі руху, на зустрічну не заїзджати!
Справа в тому, що на повороті можна раптово минатися з трейлером з причіпом, завантаженим стовбурами дерев. Якщо заїхати хоча б на 10 см. на зустрічну смугу в цей момент (а повороти там – круті) …
Клімат улітку в Швеції дуже м’який, там все росте навіть на камені. Бувають, правда, дощові сезони, тому хороше взуття, зручні ґумові штани і куртка – дуже бажані.
Краще запастися наперед, бо за хороший одяг на місці доведеться викласти купу грошей (за новий). Можна, правда, пошукати по Loppis-ах – це коли господар захоче дещо спродати з уживаних речей, таку табличку виставляє (дуже дешево).
Житло… Пошукати кемпінг подешевше, бажано щоб кухня була. Бажано, щоб ціна на особу не перевищувала 50 крон за добу, але це треба пошукати! Як знайдеться за 30 – то дуже добре. Шведська крона по курсу має невелику різницю з гривнею, для зручності можна вважати, що такий самий курс.
Доволі часто шведи знають англійську мову. От німецьку – не поважають – ще досі на німців мають зуб за окупацію.
Відступ, ліричний чи який там.. Знайомий з мого міста, вельми вдатний до спілкування – вважає, як добре побалакати, то можна дізнатися все, що тобі потрібно, раз підскочив до одного шведа з наміром зав’язати розмову  (жестами), а для цього треба зачепитися за балачку:
-         Ду ю шпік інґліш?
Швед поважно кивнув:
-         Yes..
-         І що мені з того, як я не єс!
  
Природа Швеції дуже багата на озера. І на каміння. І на ліси. Як кудись іти, то слід озиратися, щоб не заблудитися. В озерах легко можна зловити щуку.
А от води не вип’єш – коричнева і дуже терпка.


Продукти у магазинах – масло їх ”Bregott” пречудове – подібного Ви ніколи не куштували, солодкий хліб Limpa вельми цікавий смак має,  kaviar ”Kalles” з маслом або на вареному яйці – ммм!,  kotbullar – тефтелі… Тільки як ковбасу купуєте, то дивіться на відсоток м’яса – шведи часто дають багато картоплі, аж до неможливо їсти. Морозиво окрім найдешевшого – смакота! Для порівняння – за просте таке собі 2 кг потрібно заплатити 10 крон, але краще брати за 20 крон – якість куди краща. Ще кращі півкілограмові , по ціні від 30 крон.
Молоко коштує 13 крон півтора літри, картопля – 4-6 крон/кг, хліб – 13, 16, 18, 24 крони, найдешевша чиколяда – 4.60, цукерки насипом різних сортів (як і добрі, так і такі, що неможливо їсти) – 56 крон. Для екзотики додому можна взяти пару екземплярів, щоб позбиткуватися – зі східними приправами, з сіллю, з амоняком всередині..
А кава! Є різні сорти і різного способу приготування. Мені сподобалася дрібно мелена середньо обсмажена (brigg melanrost), раз її набрав додому так багато, що наш митник, як побачив – жуйку ликнув і не помітив..
 
Уф.. втомився. Можна писати і писати. Основа – є, та що можна їхати.

Шляхи отримання віз дуже різні - від чесно отриманої, до купованої.
Крайова віза - це робоча. Самі зміни не штудіював по офіційним сайтам - знаю з практики.
Відвідати з візитом можна, але працювати - ні. 
Це я знаю точно, бо два роки тому наші в одній місцині проштрафилися, то тим, що ризикнули, скориставшись відсутністю тепер в портах паспортного контролю, і приїхали до Швеції (збирати ягоди) по польській робочій візі, іміграційна служба купила білети на пором і наказала в чотириденний термін залишити країну. В порту з того боку моря їх чекали польські прикордонники, то порушники заплатили штраф і дістали депортацію (заборону на приїзд до Польщі протягом року).

А от цього сезону з такими візами вже не чіпали (а паспорти - дивилася поліція).
Та й знайомий їхав по чеській робочій, в Донецькому консульстві виданій. А йому таку візу робила агент шведської фірми, яка у Швеції скуповує ті ягоди, що знайомий мав збирати.
Фірма не хотіла цього року робити шведські, бо законодавство там теж змінилося - якби знайомий за місяць назбирав ягід менше, ніж на 16 тисяч крон, то фірма-наймач повинна б доплатити різницю.

Виписку з банківського рахунку і страхівка:
http://www.swedenabroad.com/Page____89948.aspx
В залежності від мети подорожі.
Гроші потрібно мати на кордоні - мінімум двісті євро.

Сам я користуюся польською бізнес-візою, бо вона діє протягом року.
Раз родичі прислали запрошення у гості, та його у їх міністерстві довго маринували, і термін не підходив.. Так і досі те запрошення у шуфляді лежить..

Що ще можна було б додати про Швецію..
Шведи дуже полюбляють природу.  Багато з них живуть у лісах, от, бувало – їдеш лісовою дорогою кілометрів 10, і – прямо на подвір’я. Мусиш там машину розвертати, бо та дорога суто до його хати.
Міські жителі часто мають маленьку хатинку на березі озера – для відпочинку і рибалки на вихідні.
У містах часто їздять на роверах, на дальші відстані – на мотоциклах. Мото(і квадро)цикли набули останнім часом настільки великої популярності, що на заправках замінили 98-мий бензин на 83-й, два роки тому побачив там мотоцикла, ідею конструкції якого здерли з перегонів «Зоряних воєн» - триколісний, два попереду, їх осі десь на відстані метра від ручок руля. Ох на трасі він і пре..
У кінці тижня екстремали розважаються на «танкодромах» - спеціальних стадіонах, де бульдозером поробили горби і ями, привозять на причіпах свої «гоночні» автівки, і давай кататися..
У тирах часто стріляють – мисливці! Ще й  до того «у запасі» (армійському), багато хто має сейф з зброєю. До речі – затвор карабіна такий самий за конструкцією, як в австрійського часів першої світової, лише гільза має трішки більший кут .
На вулиці часто можна побачити зимових «лижників» - ходять з палками, щоб взимку «на автоматі» руки переставляти. Ну а ті, що на змаганнях виступають, то по асфальті на роліках ковзають.

Раз бачив, як автобам ремонтують. Там основа хоч дуже міцна – вся Скандинавія – суцільна каменюка і лише трі-і-і-шечки землі зверху, щоденні вантажоперевезення за роки вдавлюють невеликі колії. Причому ям немає ніде (не допускають), лише вдавлення.
От попереду поволі повзе великий спеціальний грузовик, який має перед- і за собою по чотири   квадратних тени (по два в ряд), що перекривають ширину грузовика у півтора рази. Я не роздивився – чим гріє – чи електрикою, чи паливом – але гріє дуже добре.
За першим нагрівачем одразу йде другий – після такого прогріву їх асфальт розтоплюється – видно, що колеса прилипають.
Далі йде машина з ємністю, у якій клей, поливає..
Далі – сиплять дрібнюсінький щебінь, вкатують його величезними катками, потім знову гріють одною машиною.
А на останок – змітають щіткою – не приклеєне відривається, і спилососують залишки..

Коли ліс ріжуть – то великі площі і швидко. Бачив підготовку до пиляння, потім проїзджав через три дні там і не впізнав місцини – пару гектарів вже катма лісу..
Сосну, то залишають на гектар з 20 дерев – на насіння, а смереку ріжуть всю, бо вона сіється, як трава. 
От такий трактор, зовні схожий на вовчка (медведку), з броньованим днищем і довгою стрілою, яка здатна повертатися в різні боки. На кінець стріли насаджений комплексний механізм – хапає трактор дерево, пів секунди на зріз, поки воно падає, механізм встигаює протягнути стовбур на стандартну довжину 5.50м і відрізати порцію..
Ну і так весь стовбур. Гіляки фреза зразу обрізає, по швидкості  можна порівняти з дитячою забавкою «когут-чи-курка», коли береш траву райграс, і пробуєш – як суцвіття обірветься – з хвостиком чи ні..
Той механізм придатний для різки тільки рівних дерев (у нас таких майже нема), як стовбур трішки зарізко зігнутий, то клинить фреза, що обрізає гіляки.

Багато що можна ще писати, але ще напишу пізніше, як ягоду там збирати, щоб з касою додому поїхати..
Проінформований, значить – озброєний.
Може комусь стане в пригоді..

у що ж, пора і про те, як на сезон у Швеції заробити, попутно до мандрівки..
Кілька днів тому отримав візу..

Наперед слід подумати, чи варто за ту справу (збирання лісових ягід) братися.
Тому, хто хоче довго спати, не може довго працювати, легко занепадає духом – краще не їхати.


Рік на рік не припадає, трапляються і неурожайні роки, а в такі щось заробити – то доволі тонка штука, і новачку може не щастити.
Хоча є така категорія мандрівників, що для них важливо лише компенсувати витрати на подорож, заробітком не переймаються, бо на першому плані задоволення від перебування у лоні чистої природи півночі.
Для мандрівки потрібен автомобіль, найкраще їхати удвох – хоч воно ніби здається, що витрати на дорогу і бензин ділиться на кількість екіпажу, але кількість ягоди на поляні теж ділиться на всіх, а маса вантажу – на одну автівку.
Приміром, Ви утрьох натрапили на місце, яке двом можна збирати цілий день, а троє визбирають швидше – втрата кількох годин роботи.. Або кожен назбирав 100 кг ягід, і якщо троє (четверо), то це надмірне навантаження на автівку, якщо взагалі вся та ягода поміститься..

Що з собою брати.
Ягоди починають приймати (в залежності від широти, на півночі – пізніше) від кінця липня, а закінчують – в другій половині вересня.
Тобто – спочатку це літо, а під кінець сезону – приморозки.
Потрібно кілька сорочок, два сведри, кілька штанів з міцної матерії, футболка, бейсболка, осіння шапка, тонка балонова куртка з капішоном, тепліша куртка, кальсони, легкі і міцні німецькі кросівки, ґумаки і хороший добре прорезинений одяг з проклеєними швами (можна в двох екземплярах – на випадок пошкодження).
Це все робочий одяг, до нього ще парадний – у магазин піти, в порт за білетом тощо.
Ще потрібно дрібнички усілякі – мило (там воно дорожче), шампунь, шкарпетки, засіб від комарів тощо. Обов’язково клапоть хорошого дерматину для ремонту «комбайна» і міцні нитки з голкою.
З фармацевтичних засобів – на всяк випадок антибіотики (хоч там не хворіють), протиалергічний засіб на випадок укусу оси, шершня чи гадюки, протигрибковий засіб на пальці ніг (рекомендую нітрофунгін), знеболювальне тощо.

Харчі – згущене молоко (справжнє, а зараз це – білоруське), м’ясні консерви, цукерки, вода.. Літр алкоголю дозволено провозити, вина трохи більше – не п’ю, але на подарунки знайомим (а дехто – на продаж, по 200)

Як брати це все.
Залежить від візи, яку Ви маєте.
Якщо маєте не ягідну візу, а польську шенген, то потрібно споряджатися так, щоб польський митник бачив у автівці лише те, що відповідає меті Вашої подорожі, вказаній у запрошенні, а решту докуповувати у Польші.
З того боку кордону можна знайти і «секонд», і  по магазинах походити. Злоті зміняти там легко.
М’ясні конзерви краще купити у Польщі, а як на гуртовні (яких багато), то було б зовсім добре. Ще там різних каш..
Засоби для гоління є в супермаркетах, рекомендував би пошукати трилезові «Big», вони куди кращі, ніж чотирилезові «жиллєт».
От з ґумовим одягом слід бути уважним і брати якісні дорогі речі (можна – в рибальських бутіках), а то можна купити якесь г. (як я минулого разу), на марлі трохи замальовано, яке облазить через день. Майте на увазі, що у Швеції хороший ґумовий одяг коштує дорого – плащ з 500 грн (крон), а зручні чоботи – 300.
Чоботи цього разу я братиму шведські, бо хоч вони і витримують лише сезон – халяви тріскають у місці згинань, але вони дуже зручні на ногу, можна замість шкарпетки газетою..

Далі. 
Південь (умовно, на рівні Стокгольма) Швеції характеризується малими розмірами ягідників, поганими зрубами, які швидко заростають березою, сосною-смерекою, вересом, важко знайти місця, які поховані по різних дзюрах.. Зате переважно щось та вродить, і брусниця є завжди – більше чи менше. На відміну від півночі.
Північ – на рівні Скеллефтеа –Лулеа – пізніше приймають, швидше закінчують, немає багато скупів, лише від заводів переробників, зате площі – отого! Чисті, величезні, без берези і кліщів, з багатою фауною.. Зате може не вродити, і брусниці мало що, хіба морошка.
Середина – на рівні Сундсвалля – щось середнє між північчю і півднем. Я б туди сам поїхав, але з початку загруз на півдні, свій район вивчив, шкода покидати місця, де принаймі знаєш, де ягідника нема..

Далі.
Переїхавши Польщу (швидкість в нас. пункті не більше 50 км\год – фоторадари!!!) і перепливши Балтику, їдеш до району, в якому маєш намір збирати ягоду.
Попутно можна з’їхати з автобану біля обласного міста на «курву»  :biggrin:  (поворот на шопцентр, знак дорожній), і пошукати там «комбайна» (Bärplockare). Але шукати слід саме професійний, великий дерев’яний, з мішечком ззаду.
Ось тут зображено любительський, збирає чистіше, але мало:
http://danjonsson.blogg.se/2009/august/blabarsplock.html
А на цьому фото, в центрі – такий, який треба, але важко роздивитися:

Хоч як правило – «комбайна» купують у тих, хто приймає ягоду, вони мусять мати (ціни з 150 крон). 
Приїхавши в район, слід знайти місце, де приймають ягоду, вирішити питання – де поселитися, купити в «Туристінформ» або бібліотеці топографічну карту району, 
взяти в скупщика запас ящиків і вйо на розвідку! Тепер про те – для чого потрібна саме топографічна карта.
На ній є всі дороги, ландшафт і будинки – тому, слідкуючи, знаєш – де саме ти є. 
Крім того – слід при розвідці місцевості робити позначки – тут є такого ягідника багато, а тут менше. Це для того, що ніколи не знаєш – де саме ягідник зародить в якому році, та й позначає дороги, по яких вже проїзджав. 
Позначати потрібно всі ягідники. Наприклад – на початку сезону брусниця ще зелена, її мало що видно. А позначки зменшать кілометраж, коли потім шукатимеш брусницю.
Чорниця може зародити в лісі, може і на зрубах – на останніх вона часто краще родить, і хоч є менше кущів, але часто куди густіше на них ягід.
Розвідку слід проводити пішки – ягідники можуть бути з одного боку великого зруба, або на схилі, якого з дороги не видно, на краю болота чи лісу полосою..
Зауважу, що чорниця не буде родити в смерековому лісі, навіть якщо росте – щось є у смолах смереки.
Брусниця полюбляє старі зруби, можуть бути негусто засаджені молодими хвойними, а як знайти місце, де вона навколо старих пеньків – клас!



Мішечок нового комбайна продирається до кущів за тиждень, коли дзюр надто багато для шиття, мішечок треба замінити. Найкраще зробити його з дерматину – він ковзає по кущах і довго служить. Дехто використовує як захист пластикову пляшку, але вона дає звук при роботі. 
Також до ручки слід примотувати шмат поролону – як цього не робити, то від постійного натискання на вказівний палець він дуже огрубіє і зігнеться.

Вставати на роботу потрібно спочатку (це найкраще) пів-четвертої ранку, потім з тижнями ніч збільшується, і під кінець сезону немає сенсу вставати перед п’ятою – темно. Сніданок і обід заготувати звечора, щоб не марнувати часу.. Поки доїдеш.., треба старатися так, що коли доїхав до місця, щоб вже достатньо видно було для збирання – це коли місце вже знайдене. А коли шукаєш, то можна шукати і до обіду і не знайти.. 

В одну руку відра, в другу – шкребачку і вйо! Відра ставиш на видному місці, одне недалеко від себе. Назбирав мішечок – висипав в відро. Назбиравши два відра, можна нести до автівки. Дехто ще збирає у рюкзак. Для відер добре підготувати «коромисло» - коротка шлея з гачками, щоб нести на плечах, а не у руках – вага, дріт ручки тисне пальці. Я використовую відра 20л, найбільші, хто має менше сили, то 15, 12, 10 л. Менше ходження – більше роботи.. Часом на дорогу до автівки витрачається півгодини, чотири рази – відро за той час можна назбирати..

Під кінець дня ягоду відвозиться скупщику, здається і отримується гроші – хто як назбирав – 100, 300, 700, 1200 крон – як сі вдасть.
Потрібно спочатку відробити затрати на подорож, повністю, а вони немалі, лиш тоді починається чистий заробок.

Оскільки важко працюєш, то і економити на продуктах не слід – морозиво, молоко, хліб, масло, шоколад, фрукти.. От намастиш скибку хліба Pågenlimpa сантиметровим шаром масла Bregott, от тоді відчуєш смак шведського життя.. Мммм..

А, про кровосісь забув написати – щонайменше сім видів комах: комарі, тнуть весь час крім сонячного обіднього періоду, репеленти захищають; кліщі – в заростях орляка і берези може влізти; маленькі мушки, що їх майже не видно, а жеруть як піраньї по ранках, триміліметрові мушки поблизу потічків; бомки (ґедзі); така літаюча сволота (клєпарі – пол.) з широкими ступоходами, що лиже, від якої рятує балонова куртка..
І ще на гадюку не наступити..

Взагалі-то найголовніше – щоб урожайний рік був, бо коли їздиш і не знаходиш чи не можеш назбирати, то це дуже на психологію тисне – витрати-то йдуть і тут вже не до краси природи..

Наразі ніби все основне.  Якщо у кого запитання .. Злочинність? Гм.. До того часу, поки туди не почали їздити поляки, шведи не замикали хатів.
Шведи доволі прості і дещо наївні люди, в більшості дружньо ставляться, хоч є і всякі.
Поліція там переважно займалася такими справами, як крадіжка велосипеда, солярки з цистерни у лісі.. Приїзжі бувають різні - крадуть у магазинах (араби), в будинок залізуть іноді, знайомий швед казав, що мають великі проблеми з сомалійцями-біженцями.
Даїшників за два місяці бачиш пару раз, раз мене спинили після роздвоєння автобаму, бо я виляв по дорозі, я пояснив, що їду дорогою на Кальмар, а тут ремонт, і покажчик є якраз у тому місці, що відгороджено, я його не бачив, роздоріжжя не сподівався і не знав, куди мені їхати. Поліція оцінила слушність пояснень (і мій тверезий стан), і відпустила.
Також раз були пограбували поляки з застосуванням імітації автомата шведа, що купував ягоду. Бідолаха втратив з 50 тис, дуже зхвилювався (ствол наставили!), аж заслаб. Гелікоптери підняли, по телевізору оголошували, але не знайшли їх, аж на другий рік попалися з тим самим.
Так що найбільша небезпека - від нас самих і поляків. Були випадки, що відмикали автівки, поки господарі в лісі. Також раз витягнули бензин з запорожця інваліда. Не знаю, хто на таку підлість зважився - тому з всохлою рукою спробуй назбирай..
Був ще випадок в сусідньому районі (багато наших попалися через те) - приїхала на скуп наша фура, мала багато контрабандного спирту. Ті, що приймали ягоду, купили і почали перепродувати шведам. Когось це дістало - поскаржилися поліції. Та приїхала, перевірила паспорти, виявила, що деякі з приймачів перебувають незаконно - польська внутрішня віза, попутно виявили, що вони солярку крали з лісових машин (кольором різниться), оштрафувала (небагато, тисячі півтори крон), повідомила міграційне відомство. Відомство купило за свої гроші чотирьом нелегалам білети на пором - зообов'язала покинути країну. Переказали польським прикордонникам, ті чекали їх і порту, щоб оштрафувати і депорт поставити, але не знали, яка саме машина, тому набік ставили всі українські автівки і перевіряли паспорти - виявили ще дві машини нелегалів.
Штраф - 100 дол, один скупердяй почав скандалити і розказав, що в Швеції таких ще багато. Прикордонники послухали, написали рапорт (п'ятниця), в понеділок ввечері надійшов наказ перекрити порти і перевіряти всіх. 
Багато тоді попалося - скупий платить двічі (шенген зробити дорожче), розумніші втекли через Ригу. Мене зупиняли, перевіряли паспорт, але я не порушую візових правил. :) 

Наші.. Я б сказав - переважно як з дикого лісу. Не здатні переважно зрозуміти, що там прийнято сміття СОРТУВАТИ, скільки не пояснюй. Трапляються і пияки з їх світоглядом. Можуть залізти вночі чи в обід у пункт прийому непотрібних побутових речей (що на переробку збираються) і щось потягнути - дехто акуратно, а дехто насвинячить. Був один з Тернополя, що ягоду збирати не хотів, бо важко, лиш пильнував - що привезуть на "звалку", і коли працівники йшли, залазив і порядкував. Вкрав 40!!! моторів з холодильників (і холодильників купу, але то таке). Пообкусував трубки, а там - фреон, скандал був на всю область - шведи до екології дуже пильно ставляться.
Взагалі-то шведи до нас ставляться з розумінням, бо ягоди дуже потребують, а самі як збирають, то по пару кіля. Але пару сволот може спричинити ефект, як одорант у метані.
Просто нахабніти не слід. Їдеш в іншу країну, то до їх порядків слід пристосовуватися.
Дехто їде у Стокгольм на будову, шукає посередника-поляка, і там працює. Я не буду, мені до вподоби ліс і воля.  
:ура: 

Щодо супутників.. Вони мають не бути лінивими і нензами. Звичайно, поганих за характером до уваги не беру.  
:) 
Найкраще - з жінкою їхати (якщо є), бо двоє в одну касу заробляють. 
Можна і з приятелем. Може - не посваряться, а таке буває - один хоче збирати ще - інший - хоче вже їхати, конфліктна ситуація. Але якщо один з екіпажу на другий рік поїде зі своїми родичами, то на всі знайдені місця буде більше людей. А одне місце можуть і 20 людей знати - питання в тому, хто на нього встигне перший (на півдні правило - одне місце, один автомобіль, на півночі того правила не дотримуються, але на півдні за порушення можуть колеса спустити - не будь свинею).
Найкраще їхати удвох, але я вже третій рік поїду один (два рази - троє, раз - двоє в автівці).  Вперше одному було важко, потім втягнувся і сподобалося - відкручую переднє сидіння, один день ягода - в багажник, на другий -  в салон, ночую в лісі через день, економлю бензин і час, бо тоді збираю до ночі, а не до шостої.
Раз було, що переїзжати вже мав, то 10 літрів навпомацки назбирав.  
:biggrin: 
Але зимно спати, як починає температура до нуля опускатися.
Чи брати особу протилежної статі.. З одного боку - господиня - це добре, з іншого - своє господарство слід тримати при собі, а то роботи не буде, це ж не пару тижнів.
На короткий час - можна. 
У мене, наприклад, була їдея-фікс:
намовити одну знайому журналістку, щоб добилася в редактора відрядження на тиждень, звичайно, і гроші на дорогу - мені дуже хочеться подивитися на середню північ один район, але туди зайвих 700 км перти, це разом бензини з 150 євро.. В якості приманки б використовувалися екскурсія на завод обробки металу для авопромисловості, завод з виробництва пелет, можна ще б заїхати на їх чудовий хлібзавод, ну і таке подібне на протязі мандрівки.
Але - не купується!  
:-[ :biggrin: 
Шось сі боїть чи шо  
;)  - а раптом я маніяк якийсь???  ;D Трохи забарився я з розповіддю.. :cycl: 

Про дорогу туди-назад і особливості перетину кордону написано в окремій статті:
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/12435/user_id/8962.phtml
Повторюватися не буду, бо то довга тема і хай місця не займає, тут буде про все решта.. :) 

Отже, підготувавши машину і мінімум одягу + подарунки (щоб на кордоні «стражі ґраніци»  видалося, що їду до родичів у Краків – більше їм знати не тре’), поїхав.
Минув кордон, по сотні км у Польщі почув поскрипування у задньому колесі, схоже на звук тормозної колодки. Подумав, що камінчик десь заскочив і треться – так буває.
  Заїхав у супермаркет, скупився консервів м’ясних, гірчиці медової (добра така), мила і води, їду. Проїхав добрячий шмат, аж до Сандомира, при дорозі трапився ще один супермаркет, завернув, щоб купити ще консерв, іншого виду, щоб не приїдалися. Поставив авто на стоянку, пробую колеса – а одна піввісь пече! Що ж таке може бути? – на несправній з самого початку автівці нема чого їхати в далеку дорогу. Подумав, що або гальма або підшипника сепаратор розсипався. А якраз заднього підшипника я про запас не взяв – вони всі нові були. Якби мав, то сміло б пошукав польську майстерню.
 Ну, думаю – краще повернутися, але, холєра – 400 км! Повертаючись, заглядав, чи майстерня по дорозі трапиться, але до 5-ї години не трапилася, далі не заглядав..
Оті консерви  не хотілося везти додому, бо тоді довелося б їх залишити і нові купляти, то знайшов зручне примітне від дороги місце в лісі попри залізницю, і заховав там. 
 Приїхав додому під ранок – три години сну і у майстерню. Виявилося, що то пружинка тормозної колодки через старість (корозія) розігнулася. Знав би, то би сам зремонтував у дорозі, але потім виявилося, що то добре, що повернувся – коли поїхав знову до Польщі, то за Львовом перестав спідометр крутити, а без спідометра не можна – вистарчить раз попастися за перевищення швидкості..
 Цілий день крутився про прикордонних містечках (не хотілося повертатися додому), в усіх майстернях було зайнято, але знайшов одне вільне місце.
Думав, що трос спідометра обламався, але ні. Майстер каже, що то певно привід коробки передач. А коробка у мене польська, у магазинах такого приводу нема – вони фактично не ломляться, думаю, поїду, може у Польщі знайду.. Але подзвонив друг – по інтернету шукав той привід, каже, що якийсь поляк на форумі пише, що москалі почали віднедавна робити тросики з тоншим квадратиком, і там трішки грані зіб’ються, і з вигляду справний трос вже прокручується у гнізді..
Я до магазину, купив нормальний тросик, у ліс, поміняв, пробую – є!
 Вистояв на кордоні чергу до вечора, під’їзджаю до місця, де консерви заховав – вже глупа ніч, 1-ша година.. З ліхтариків – лише на телефоні, а лісопосадка – така однакова.. Але знайшов.
  Під Варшавою був вдосвіта, ще в якомусь селі при трасі подрімав півгодини, також подрімав стільки-ж у лісі на півдорозі від Варшави до порту – все-ж дві ночі не спав, а організм хоче свого, у мене такий, що мусить спати щодня.
Ближче порту не було можливості подрімати – упритул до дороги підходив новий автобам, який якраз поляки робили. Від зусиль не заснути навіть двічі «мурашки по мозку повзали» - і це дуже погано, бо може потім боком вилізти, страшне відчуття.
 Приїхав у порт Гдині, не вийшов – виліз з машини,  мною аж тіпало...
  У порту виявилася ще одна проблема – виявляється, є суттєва різниця між ціною на сайті і реальною ціною (це саме у цьому порту надто велика різниця) – ціна «від». Обійшлося більше ніж вдвічі дорожче, ніж розраховував.
  Можна було б сказати «насирматри» і переїхати до Гданська, але був надто втомлений, взяв білет і каюту. Ще докупився на остатні злоті в найближчому магазині..
  Дорогу морем як завжди проспав.
В портовому місті заїхав у супермаркет, светр купити – я з собою не брав. Взяв уцінений наполовину – за 50 крон. На стоянці здибався з українцем – водієм фури, який на пором приїхав. Він дуже здивувався, що за свою автівку я заплатив 250 євро за білет – він за фуру (з вантажем) заплатив 700, і це з каютою і обідом..
Тим поромом можна плисти, коли замовляти білет за півроку наперед, тоді таньо..


Приїхавши.. ой, в’їхавши в свій район – звичайно що заїжджаю в найдальше (по руху – найперше) місце, де знаю що чорничник росте. Я так планував всю попутну сторону подивитися – де є, де нема, а як є – то скільки..
 Дивлюся – серед пустого чорничнику корчик, а на ньому – ягода, груба і багато, нарахував 23 ягодки, з них 18 – досить-таки грубі. За три метри від того корчику (серед пустого чорничнику) – ще один такий, і за п’ять метрів – третій.. – ну, з такою частотою.
  Зрадів, думаю, що раз є такі густющі корчики, то мусять бути місця, де такі густющі корчики близько один-від-одного..
Ще був подивований, що ягода цілком стигла – на той час вона мала б ще бути зеленувата. (Цього року вперше за всю історію ягода незвично швидко достигла – днів на 10 швидше)
Ну все – плани по розвідці змінюються, була б зелена.., а то потрібно збирати ВЖЕ! 
 Я швиденько скочив у автівку, приїхав до свого друга-шведа, виклав подарунки, відкрутив переднє крісло (на ящики місце), закинув на стрих, забрав свої речі до лісу з інструментом, пообідав у них і гайда до поляка на каву – до того, що ягоди приймає. Ще дітям його виклав цукерків, взяв ящики і чкурнув до лісу – на перше з місць, яке завжди збираю, коли вродить – всі про нього знають, але збираю його завжди я, бо перший.
  Приїзджаю, втішено дивлюся – густюща і груба! Ще знайомим подзвонив, кажу, що є хороша ягода, щоб мудрували там з візами..
Двічі по сто кіля назбирав, потім – 80, 70 і місце закінчилося, їду шукати наступне.
  От їзджу по місцях, їзджу – а ягоди – нема! І не те, що рідка чи корчі далеко один-від-одного, а таки нема! Попутно брусницю дивився – брусниці ніби так багато і незвично груба – часто така, як переважно чорниця є. Дзвоню на Україну, повідомляю нові розвіддані..
  От у перший день пошуків спромігся назбирати всього 30 кг – то для мене мізер, так мало я лише у перший рік у Швеції збирав, поки навчився, і то не довше півтора тижня.. Так дивлюся, що ягода частіше трапляється на болотах, хоч там її не буває багато, але є. Не люблю збирати на болотах, бо там мошка така водиться – її майже не видно, така мала, а жере, як піранья, ще й під одяг залазить.
На болотах ростуть такі пахучі корчі, тому теж попри гілляки важко збирати.

Чорниця там росте так: високий корчик, на кінчику купа ягід (цього року дрібна там була). Від ваги той корчик впав додолу – піднімаєш його і шкріб! Цікаво, ох якби не мошка і корчі.. Вдавалося весь сезон назбирувати 40-43 кіля, це при тому, що спав на час чорниць у лісі в авто (не було коли шукати і жити в хаті) і починав працювати від пів четвертої ранку до темна.
 Пощастило ще на останній день мого збирання чорниць. Вже швед приймав брусницю – чорниць мало що привозили, люди ремствували і підмовляли поляка, щоб забалакав шведа на брусницю. Брусниця ще погано достигла – з одного боку пенька червона, з другого – зелена, і по боках – напів. 
Ну, зелену привозили, неякісну. Не хотілося такої збирати, тому ще якось чорницю шкрабав, хоча, думаю, сьогодні – все, більше місць не знаю.. Дозбирав ліс, де завжди мало, але завжди груба, пішов краєм зруба – полоска чорніється! Я втішився, збирав-збирав, і дозбирався до такої густющої і чорнющої латки з 10 м.кв., що ще в житті не бачив! І такої грубої теж! Шкода, що мала латка була, але за той день я назбирав сто кіля, при тій вищій ціні вперше в житті заробивши дві тисячі крон..

  На другий день поїхав вже на брусницю – примітив великий зруб в глухому лісі, де ще тоді, як знайшов його, брусниця була не зелена з червоним, а біла – там би мала бути цілком стигла. Так і виявилося. Але на зрубі росла густа трава, і було дуже важко збирати – набивалося сіно на вила – чистити щоразу, і на руку дерти важко.. Починав з краю зруба, а там ще рідкуватий ягідник, не хотів зразу йти на густіше, щоб хто не вліз..
Вдавалося за день назбирати всього 80 кг брусниці, вже щодня возив здавати, бо місця в автівці малувато, і відтоді винайняв помешкання. Ще після здачі ягоди було години дві виднося, то я скакав 3 км від міста – було невеличке місце попід високовольтну – дрібна і низенька, та без «сіна» і легко збиралася – ще потрафив до ночі 20 кг дозбирувати, тобто разом за день здавав 100.
  Потім почало швидше темніти, я вже не дозбирував, зате на тому зрубі потроху ягода густішала – 100, 120, 150 кг..



На тому зрубі мене застав мороз – вперше за всі часи 15-го серпня, на місяць швидше, ніж звичайно..
Брусниці урожай був рекордний, зате вродило лише піврайону – так погода пішла весною, що другі піврайону – брусниця цвіла.
Якось вдавалося назбирувати по сто кіля щодня не менше, аж до остатку.

Дуже важко було – майже щодня дощ, інтенсивна робота без перепочинку..
Найважчий сезон у моєму житті, зате і заробив найбільше за всі часи – все через ціну на ягоду. Кажуть, що на майбутнє шведи будуть платити податок на ягоду – 30%, а це автоматично зменшує заробіток майже наполовину – витрати не зменшуються..
  Під кінець сезону прислали в наш бідний (мало місць і місця – малі) район тайванців – на півночі також не вродила чорниця , а брусниці там мало.
Я біля міста залишив на потім пару захованих зрубів невеликих, про які знав лише я і завжди збирав їх в останні дні. Я, як взнав, що така напасть з’явилася – зразу на другий день туди – пізно! Знайшли, позбирали – у них система така – пішки валять через ліси, все пройдуть, як сарана. Півтони ягоди в перший день пропало. Потім ще одне місце знайшли – я-то мав що збирати, бо один, а хотів поділитися з другом – його місця якраз цвіли. То спіймали облизня, довелося кликати до себе, так останній тиждень і дозбирували разом.
  Потім, по сезоні, як всі роз’їхалися по домам, друг ще плитку клав у одної шведки, а я у тій хаті, де ми жили (поляк купив недорого старий двоповерховий будинок з майстернею автівок на першому поверсі – господар помер, спадкоємці продали) різав бетон на підлозі і видовбував канавки на підлогове опалення. Попрацював 10 днів, домовилися за невелику ціну – 600 крон на день. Було що тратити на покупки додому. 
  Проблема було з обміном грошей – новий європейський закон прийняли, додало мороки, всі крони навіть не обміняв.
Купив собі ножа з хорошої сталі за 90 крон, пищалку миші відганяти за 360 крон, склошпалери+фарба+клей для сходової клітки, сподобалися мені, - за 1370 крон; кави, масла, кав’яру, цукерків, шоколаду, сиру – десь на тисяч чотири, і вйо на пором!
Преплив море за нормальну ціну – десь із за 130 євро.
Ще заїзджав до Кракова – щоб залишити трохи грошей цьоці – вона після операції – суглоб стегна замінили, а на ліки багато тратить..
Дорога з Кракова до кордону була дуже важка – самі населені пункти і ще й вузька, набридло їхати.
Невеликі пригоди на кордоні і за кордоном, бачив три місця аварій по дорозі – скло розбите свіже валялося, перед своїм містом добряче вгатив колесо у яму, доїхав..



Джерело: http://hatanm.org.ua/forum/index.php?topic=2880.0
Категорія: Подорож до Швеції | Додав: volodymyr (09.02.2013)
Переглядів: 20046 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 4.3/10
Всього коментарів: 3
3  
Потрібен водій з автомобілем для поїздки в швецію на чорниці який зоже взяти 3 людей квитки вже замовлені виїзд в понеділок 27.07.2015 0969617256 СРОЧНО!!!!!!!

2  
Чи можна знайти зараз роботу? В мене відкрита фінська віза

1  
Робота за кордоном. Сезон 2014 р. Формуються групи із своїм автотранспортом на збір ягід (морошка, чорниця,брусниця) у центральні та північні райони Швеції. Робота з початку липня до середини вересня. Оплата праці згідно із встановленою ціною у цьому сезоні на ягоду в Швеції. Заробіток від 3000 євро в сезон. Консультації з відкриття візи, корисні поради щодо поїздки, бронювання дешевих квитків на паром та житло. Послуги платні . Кількість місць обмежена. Тел. 0677691894, 0630771011

Ім`я *:
Email *:
Код *: